СВЯТО БУКВАРЯ
Підготувала. Вчитель початкових класів Вінникова Світлана Валентинівна
І БЛОК
(Під музику виходять діти і ведучі)
1-й учень
Ось над нашим містом
Зайнялась зоря.
В рідній школі свято -
Свято букваря.
2-й учень
Є святкових днів багато
На листках календаря,
А між ними й наше свято —
Вшанування Букваря.
3-й учень
День вітання і прощання —
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
4-й учень
В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас,
До уроку, до уроку —
Чуєш, дзвоник кличе нас!
5-й учень
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листків на гіллі, -
Стільки книг на Землі!
6-й учень
Та одна серед них –
Перша книга із книг:
Ту, що звем Букварем,
Ми найпершу берем.
7-й учень
Він нас повів по буквах, як по східцях
Як по життю – по сторінках своїх.
І от привів нарешті – подивіться -
У мудрий світ чудесних скарбів - книг.
8-й учень
Треба добре букви знати,
Щоб навчитися читати.
Це ключ від знань і від науки –
Старанним він дається в руки.
9-й учень
Ця книжка добра і весела,
Вчать її в містах та селах.
З кожним з нас здружилася,
Щоби легко вчилося.
1-й ведучий
Сьогодні ми зібралися на свято,
Щоб разом з вами, друзі, вшанувати
Чудову книжку, що нас грамоти навчала,
Свої скарбниці нам подарувала.
2-й ведучий
Завдяки їй навчились ми читати,
В слова і речення всі літери складати.
Цю книжку завжди ставимо в відзнаку,
Висловлюємо їй свою подяку!
Разом
Букварику! Букварику!
У цей святковий час
Ми дуже тебе просимо:
Приходь, приходь до нас!
(Під музику виходить Букварик і веде за руку дівчину з лялькою і книгою)
Букварик
Я – веселий Букварик!
Весело співаю.
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.
Я – розумний Букварик!
Все про себе знаю.
Свої літери слухняні
Вже в слова єднаю.
Я – щасливий Букварик!
Я тому радію,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.
Я – святковий Букварик!
Прошу всіх на свято.
Всіх гостей і всіх дітей
Будемо вітати.
БЛОК З БУКВАМИ
(Дівчинка сидить і читає Буквар, а поряд лежить лялька).
Дівчинка: Я кинула ляльку
Сиджу і мовчу.
Ой, ніколи гратись,
Бо літери вчу!
(Підходить до дівчинки Буквар).
Буквар: — Лєрочко, а скільки літер ти вже вивчила?
Дівчинка: — Ой, багато! Аж ЗЗ
Буквар: — То ж на свято їх проси.
Ведуча
Літери! Шикуйтесь в ряд!
Починаємо парад!
Ведуча
Веселу абетку почнемо читати,
Про літеру кожну повинні згадати.
(Під музику виходять на сцену букви)
Учень
Не за тридев’ять морів,
Не за сотнею дворів
І не у чужій країні,
А у рідній Україні
Всім відоме з давніх літ
Славне місто Алфавіт.
Учень
Дружня там живе сім’я,
Букви всі від А до Я.
Будеш в місті за хвилинку,
Як перегорнеш сторінку.
Учень
Що за місто, просто диво!
Букви різні, всі вродливі,
Всі говорять, не мовчать
І по-різному звучать.
Учень
Звуки є тверді й м’які,
Є шиплячі, є дзвінкі,
Приголосні, голосні,
Є веселі, є сумні.
До них у гості завітай,
І жодної не пропускай.
Буквар
Ось така моя родина,
Подружись з нею дитино!
Кожна літера моя
Побажання висловля.
А – активності творчої.
Б – безхмарності небесної.
В – віри розсудливої.
Г – гарного здоров’я.
Д – достатку життєвого.
Е – енергійності в житті.
Є – єдності сімейної.
Ж – життя безкінечного.
З – здоров’я безмежного.
І – імені чистого.
Ї – їздити на курорти.
К – кохання взаємного.
Л – людяності Щирої.
М – мрії здійсненної.
Н – наснаги професійної.
О – обрію барвистого.
П – посмішки чуйної.
Р – радості світлої.
С – спокою душевного.
Т – теплоти родинної.
У – успіху великого.
Ф – фантазії гармонійної.
Х – хліба цілющого.
Ц – царини домашньої.
Ч – чарівності приємної.
Ш – широти духовної.
Щ – щастя невичерпного.
Ю – юності сердечної.
Я – ясності майбутньої.
Учень
Простояло сотні літ
Славне місто Алфавіт.
Ми там побували,
Ми про букви взнали.
Учень
Там їх рівно тридцять три,
До уваги це бери!
І вони від А до Я –
Всі - родина, всі – сім’я.
Учень
Разом об’єднаються,
У слова складаються,
Відкривають шлях до знань.
Ти для абетки другом стань
Учень
Літера перша і перше слово,
З книгою перша серйозна розмова,
Перша сторінка і друга сторінка,
Перша тривога і перша оцінка.
Пригадай першу книжку свою.
ВСІ: -Дякуємо Букварю
БЛОК З КАЗКОВИМИ ГЕРОЯМИ
(Кліп з мультфільму про Незнайка)
Незнайко
Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Ведучий
Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали? (Так)
Діти
Це Незнайко
Незнайко
Добрий ранок!
Ведучий
Який ранок? Адже це день.
Незнайко
А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
Ведучий
А чому це ти так репетував?
Незнайко
Та то я від злодія втікав.
Ведучий
Від злодія? Від якого?
Незнайко
Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.
Ведучий
Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко
Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Ведучий
Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Краще скажи, чи знаєш ти букви, адже ти потрапив на свято Букваря?
Незнайка. Ті, що у букварі, знаю букви я усі!
Ведуча Добре знаєш? Гаразд, перевіримо зараз враз!
Ведуча Перевіримо, діти?
Б
Буква ця, як бегемотик,
Випинає свій животик.
Спробуємо букву вмить
На дієту посадить.
Р
Грізно буква ця ричить,
Лише так вона звучить.
Ти не бійся, ти повір –
Це лиш буква, а не звір.
Ж
Буква ця неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків і не їсть,
Та кінцівок має шість.
О
Буква ця така-от кругла,
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!
Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».
Ч
Буква ця, немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою чотири,
Буква схожа трішки.
Ю
Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Ведуча
Добре літери вивчай,
Потім — у склади складай.
Як складеш їх у слова —
Розпочнуться вмить дива.
Ведуча
Все зумієш прочитати:
Що читають мама й тато,
Назви вулиць та казки,
Вірші та товсті книжки
Про русалку чарівну,
Про Ягу стару й страшну,
І про лицарів чудових,
І про гномиків казкових...
Ведуча
Тож ні маму, ані тата,
Ні сестричку, ані брата
Не проси та не чекай,
Просто сядь та почитай!
Ведуча
Ну, що зрозумів Незнайко навіщо треба вчити букви?
Незнайко
Зрозумів. Букви треба знати, щоб багато хороших книжок читати. А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь навчусь?
Ведуча
Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.
(Кліп з мультфільму про Червону Шапочку)
Червона Шапочка.
Бабусенька рідненька зі святом привітала,
Таку чудову шапочку мені подарувала.
Я в ній – дуже гарна, очей не відвести.
От бабця відгадала, що слід мені принести.
Ходжу я в цій шапочці зранку й до ночі,
І коли йду спати – знімати не хочу.
Дорослі і малята здалеку впізнавали,
Тому Червона Шапочка усі мене прозвали.
Разом зі мною на свято повинні були прийти казкові герої. Але, на жаль, вони не змогли приїхати. Надіслали лише телеграми. Спробуйте впізнати, хто це.
«Дуже засмучена. Мишка випадково розбила яєчко. Прийти не зможу.»(Курочка Ряба)
«З’їв семеро козенят. Болить живіт.»(Вовк)
«Приїхати не зможу. Тато не зробив мені човник і весельце.»(Івасик Телесик)
«Терміново викликали лікувати звірів в Африку. Не встигну повернутись.»(Лікар Айболить)
«Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо.»(Дід)
Червона Шапочка
Бачу, ви добре знаєте казки. Молодці. Я вами задоволена. Але я на свято прийшла не сама.
Книга українських казок
Я — наша українська казка,
Прийшла із глибини віків.
У мені правда, мрія, ласка
І дух народу не зітлів.
В мені є сила і відвага,
Природи вічна таїна.
Сміливість і людська звитяга,
Чарівність, радість, дивина.
Я — ніби та жива криниця,
В якій ти не побачиш дна.
Лиш зіронька у ній іскриться,
Як мрія людства чарівна.
Ведучий
Той, хто народні казочки читає,
Він, ніби із джерельця, воду п’є.
По вінця серце й розум напуває,
Бо щира мудрість у казочках тих є.
(Кліп з мультфільму про Шапокляк)
Ведучий
Хто це ще до нас завітав?
Шапокляк
Я весела Шапокляк,
Зі святом вас вітаю.
Посилаю вам привіт
І завдання для вас маю.
Відповідай, коли мастак,
Єдиним словом «Ні» чи «Так».
- Треба гарно вам читати? Так.
- Треба менших ображати? Ні.
- На перерві пострибати? Так.
- А всі парти пописати? Ні.
- Друга треба виручати? Так.
- А треба слухати матусю? Так.
- Тоді, даруйте, хоч бабусю? Так.
- У школі вибийте шибки? Ні.
- Учительці робіть все навпаки? Ні.
- Брудне взуття носіть у школу? Ні.
- І книги кидайте додолу! Ні
- Завжди старших поважайте! Так.
- І малюків не ображайте! Так.
- Чи хочете друзями моїми стати? Ні.
- Та я вас краще за вчительку буду навчати? Ні.
Шапокляк: Ну, добре, з цим ви впорались, а чи під силу вам таке
завдання? Допоможете мені складати вірші. Я буду починати, а ви додавати «І я».
Я сьогодні рано встала. І я!
Чисто все поприбирала. І я!
Каву чорну заварила. Не я!
Кицьку нею отруїла. Не я!
Ох, які ви неуважні! Не я!
З усіма тепер вітаюсь. І я!
Щиро всім я усміхаюсь. І я!
Я друзям всім допомагаю. І я!
Цвяхи в крісло забиваю. Не я!
Ведуча
Ну, що, Шапокляк, переконалася, що наші діти гарні, виховані. І на твої провокації не піддаються
Ведуча
Якщо пообіцяєш вести себе гарно, то можеш залишитися на святі.
Шапокляк
Я постараюся
